Постановою Великої Палати ВС від 12 травня 2022 року у справі № 635/6172/17 (провадження № 14-167цс20), Велика Палата ВС констатувала, що стягнення з України відшкодування за порушення нею прав і свобод згідно з Конвенцією можливе, проте лише за протиправні дії чи бездіяльність власне України, тобто за невиконання (неналежне виконання) її негативних і позитивних (матеріальних, процесуальних) обов’язків із гарантування конвенційних прав кожному, хто перебуває під юрисдикцією саме нашої держави – роз’яснює адвокат, радник Greco Law Company Артемій Воробйов (Artemii Vorobiov).
• Самі по собі факти загибелі людей на підконтрольній уряду України території, тобто на тій, на якій він здійснює юрисдикцію не означають автоматичного порушення гарантій права на життя.
• Не є підставою для покладення на державу відповідальності самі по собі факти порушення в межах кордонів України громадського порядку, миру, знищення чи пошкодження майна, створення загрози безпеці людей унаслідок вибухів, обстрілів тощо, у тому числі з боку осіб, які не діяли як агенти цієї держави.
Для того щоб задовольнити позов про відшкодування Україною шкоди (майнової, моральної), завданої терористичними актами в періоди проведення АТО, операції Об’єднаних сил, суди мають установити порушення нашою державою конкретного її обов’язку за Конвенцією та з’ясувати:
✓ підстави позову (обставини, якими обґрунтована позовна вимога);
✓ чи мала Україна в сенсі ст. 1 Конвенції юрисдикцію щодо гарантування прав і свобод на тій території, на якій, за твердженням позивача, відбулося порушення;
✓ якщо мала юрисдикцію, то чи виконала її конвенційні обов’язки з такого гарантування на відповідній території (якщо мало місце невиконання або неналежне виконання конкретного обов’язку, то в чому воно полягало, якими були наслідки цього та причинно-наслідковий зв’язок між ними і невиконанням або неналежним виконанням відповідного обов’язку);
✓ чи є підтвердження всіх цих фактів (належні, допустимі, достовірні та достатні докази).
Позивач не стверджував, що смерть його матері була наслідком порушення Україною негативного обов’язку з гарантування права на життя (обов’язку не порушувати таке право). Крім того, не мав аргументів про порушення державою позитивного процесуального обов’язку з проведення об’єктивного й ефективного розслідування факту загибелі матері.
З огляду на все це ВП ВС скасувала рішення судів і відмовила в задоволенні позову.