Перший в Україні успішний кейс групового екологічного позову пов’язаний із наймасштабнішою катастрофою останніх років — пожежею на нафтобазі в Васильківському районі Київської області в 2015 році. Компенсації на основі мирової угоди з відповідачами постраждалі місцеві мешканці отримали навесні 2021 року. Про особливості цієї справи «Юридична практика» поговорила з Олегом Верником, головою ГО «Фонд подолання наслідків Васильківської трагедії» (Фонд), та адвокатами АО Greco Оленою Лоленко та Артемієм Воробйовим, які здійснювали юридичний супровід справ Фонду.
— Розкажіть, будьласка, про обставини судових спорів за наслідками Васильківської трагедії.
Олег Верник (О.В.): Пожежа на Васильківській нафтобазі в 2015 році — найбільша екологічна катастрофа в Україні з часів аварії на ЧАЕС. І протягом досить тривалого часу після цієї трагедії ніхто фактично не займався захистом прав постраждалих місцевих мешканців, тож до мене звернулися місцеві активісти з проханням про допомогу. Я юрист за фахом, але займаюся профспілковою діяльністю. Відгукнувшись на це прохання, я поїхав до Василькова. На першому етапі, чесно кажучи, ми навіть не знали, як можна ефективно їм допомогти. Зрозуміло, що для початку треба було об’єднати людей, створити громадську організацію, але юридичної конструкції подальших дій не було. Ми почали працювати над юридичною моделлю захисту. Свого часу Павло Куфтирєв, мій студент і добрий друг, дуже креативний юрист із комплексним баченням вирішення будьякої проблеми, розповів мені про ідею впровадження інституту групових позовів в Україні. І саме він, власне, активно допомагав мені та консультував з юридичних питань, а також запропонував ідею подання групового позову на підставі статті 21 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». Ця стаття наділяє громадські організації правом подавати до суду позови про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, зокрема здоров’ю громадян і майну громадських організацій.
Восени 2016 року було зареєстровано громадську організацію «Фонд подолання наслідків Васильківської трагедії», почали згуртовувати людей. Протягом трьохчотирьох місяців до нас приєдналися декілька тисяч членів. Далі був тривалий період проведення досліджень та експертиз для визначення наявності моральної шкоди, заподіяної кожному члену, та орієнтовного розміру її компенсації. Улітку 2018 року до суду було подано позов, за результатом якого з частиною відповідачів було укладено мирову угоду за принципом ex gratia, і люди вже отримали компенсації.
— Про яку суму йде мова?
О.В.: Було виплачено близько 22 мільйонів гривень. Понад 2000 осіб отримали приблизно по 10 000 грн відповідно до мирової угоди. Звісно, можна було б розраховувати і на більше, але коли надійшла пропозиція про укладення мирової угоди, наша команда провела збори членів Фонду, на яких обговорили перспективи подальших судових розглядів, що могли затягнутися ще на кілька років без жодних гарантій перемоги, адже суд є суд. Але васильківці одноголосно підтримали рішення, що мирова угода є більш раціональним варіантом у цій ситуації.
Питання не лише в сумі компенсації — для нас, юристів, важливо, що вперше в Україні було подано груповий позов з екологічних питань. І для людей, які отримали компенсацію, це, безумовно, перемога. А для нашої команди, як і, на мою думку, для всієї країни — це надважливий прецедент.
— Чому для захисту інтересів постраждалих осіб ви вибрали саме варіант подання позову від громадської організації?
Артемій Воробйов (А.В.): Ми орієнтувалися на західну концепцію позовів, де інститут classactions є дуже розвиненим. І саме громадські організації як у системі континентального, так і англосаксонського права є основними двигунами відповідних процесів. Українське законодавство не дає чіткого визначення групових позовів, однак є певні норми, які можна назвати квазіclassactions. Першочергово мова йде про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Ця норма не має системного розвитку в інших законодавчих актах, але і не зважати на неї не можна. Зокрема, Верховний Суд підтвердив нашу позицію про те, що громадські організації можуть бути самостійним позивачем у таких спорах, діючи поза межами відносин представництва, та зобов`язані надавати документи, які підтверджують повноваження представляти інтереси конкретних фізичних осіб — членів організації.
Олена Лоленко (О.Л.): Об’єднання постраждалих осіб у громадську організацію і подання позову від такої організації є найбільш ефективним способом захисту прав великої однорідної групи осіб. В іншому випадку кожен постраждалий мав би подавати окремий позов або приєднуватися як третя особа до нашого позову, що створювало б додаткові труднощі.
— З якими питаннями було найбільше складнощів під час процесу?
О.Л.: Це був перший позов з ознаками групового позову в Україні. Серед іншого постало питання про юрисдикцію такого спору. Ми довели, що, хоча більшість відповідачів були юридичними особами, справа підсудна суду загальної юрисдикції. Також було підтверджено, що громадська організація може бути позивачем навіть у тому випадку, коли безпосередньо позовні вимоги стосуються захисту інтересів її членів.
А.В.: Одне з найскладніших питань — це суб’єктний склад. Першочергово у справі було 56 відповідачів, потім будо залучено ще шість. Відповідно, кожну особу має бути належним чином повідомлено, вона повинна отримати повістки, копії документів. Недотримання цього правила є безумовною підставою для скасування будьякого, навіть абсолютно законного рішення суду. І багато відповідачів, які начебто «не знали», скористалися своїм правом на оскарження. Це значно затягнуло судовий розгляд.
— Які аргументи було покладено в основу вашого позову?
А.В.: Є норма про те, що загальновідомі обставини не потребують доведення. Факт пожежі, яка тривала 10 днів, якраз і був такою загальновідомою обставиною. Було створено спеціальну урядову комісію, зафіксовано перевищення меж забруднювальних речовин навіть поза зоною пожежі. І головне — люди, адже Васильків місто невелике, і практично кожен його житель був постраждалою особою. Будьяка особа, що протягом тривалого часу бачить поряд зі своїм житлом таку масштабну пожежу на нафтобазі, яку ніяк не можуть приборкати, зазнає моральних страждань, побоюючись за свою безпеку, за своє життя та дихаючи продуктами горіння вуглеводнів. Було проведено відповідні дослідження та судовопсихологічну експертизу, яка і дала змогу повноцінно «монетизувати» моральні страждання. Фактично з цього і складалася наша доказова база.
— Чи плануєте розвивати практику подання групових позовів?
О.В.: Цей прецедент надихає на продовження практики. Ми реагуємо на звернення людей щодо тих чи інших екологічних ситуацій. Проводимо комплексний аналіз: вивчаємо можливості визначення шкідливого впливу, рівня забруднення, суспільного резонансу тощо.
Сподіваюся, що практику стосовно екологічних справ буде сформовано. А в перспективі практику групових позовів може бути розширено, якщо, звісно, буде вирішено всі нюанси українського законодавства.
— Що, на вашу думку, потрібно змінити в законодавстві, щоб інститут групових позовів став більш ефективним?
А.В.: Слід системо підійти до врегулювання інституту classactions на рівні закону, який внесе зміни в норми матеріального права (про захист прав споживачів, охорону навколишнього природного середовища тощо) та відповідні процесуальні кодекси. На моє особисте переконання, найбільш доцільним було би визначити виключну підсудність групових позовів за господарськими судами. Жодним чином не критикуючи суди загальної юрисдикції, слід визнати, що саме судді господарських судів завжди вирізнялися найвищою кваліфікацією, знанням закону та баченням суті проблеми та суті права, не зосереджуючись на певних формальних та процедурних питаннях. І найголовніше, важливою ознакою правосуддя є його розумність та своєчасність. І саме господарські суди вирізняються найкоротшими строками розгляду справ. Вони також досить активно використовують засоби недопущення зловживанням процесуальними правами, що теж прискорює судовий розгляд.
О.Л.: З урахуванням, зокрема, нашого досвіду спільно з науковцями підготовлено законопроєкт про врегулювання групових позовів в Україні, який буде передано до парламенту.
Бесіду вів Олексій НАСАДЮК, «Юридична практика»
