Зараз доступні 7 правових шляхів для юридичного захисту інтересів постраждалих та України загалом.
Каховська Гідроелектростанція, підірвана російськими терористами вночі 6 червня 2023 року, не підлягає відновленню. Протягом трьох-чотирьох днів Каховське водосховище може зникнути повністю. Під удар терористи поставили життя людей і природного різноманіття на територіях, що затопить велика вода, а також Запорізьку АЕС. Цей спланований теракт Генпрокуратура вже класифікувала як екоцид. Всім цим діям і їхнім наслідкам згодом буде надано політичну та правову оцінку. Відповідальність країни-терориста й тих, хто надавав і виконував злочинні накази, невідворотна.
Про деякі юридичні аспекти, пов’язані з руйнуванням греблі, потенційну відповідальність залучених сторін і засоби відшкодування збитків жертв катастрофи, а також її прямих і віддалених (і нам поки невідомих) наслідків, розповів Mind керуючий партнер GRECO Law Company, адвокат, к.ю.н. Павло Куфтирєв.
Руйнування греблі та самої Каховської ГЕС державою-терористом – росією призвело до катастрофічної повені, яка спустошила численні села й невеликі міста нижче за течією. Крім прямої людської трагедії для десятків і сотень тисяч мирних громадян України по обидва боки Дніпра, ми, ймовірно, маємо справу з третьою найбільшою техногенною катастрофою в історії всього людства поряд із Чорнобилем та Фукусімою.
Надалі катастрофа такого масштабу може викликати низку супутніх катастроф – від забруднення вод паливно-мастильними матеріалами з підтоплених АЗС і сховищ до проблем з експлуатацією Запорізької АЕС після її звільнення.
У довгостроковій перспективі, на думку наших експертів-екологів, Україні може загрожувати поява «другого Арала», оскільки зі зменшенням дзеркала (тобто площі водної поверхні) Каховського водосховища оголюватиметься його дно, під мулом якого з 1958 року накопичувалися небезпечні відходи промисловості та сільськогосподарські отрутохімікати часів СРСР, які тепер розноситимуться вітрами й пиловими бурями значною територією. Окрім того, ця страшна трагедія має найсерйозніші правові наслідки.
Юридична оцінка підриву росіянами Каховської ГЕС
Навмисне руйнування критичної цивільної інфраструктури – як-от гребля ГЕС – є грубим порушенням міжнародного гуманітарного права (права збройних конфліктів).
Принцип розрізнення вимагає, щоб усі сторони будь-якого військового конфлікту чітко розрізняли військові та цивільні цілі. Оскільки руйнування греблі було цілком очевидно навмисним і не спрямованим на законні військові цілі, винні сторони можуть бути притягнуті до суворої відповідальності за порушення цього принципу.
Окупаційні російські збройні сили, а також особи, які віддають їм накази та фінансують їхню агресію, можуть бути притягнуті до відповідальності за руйнування греблі ГЕС відповідно до принципу відповідальності держави.
Держави несуть відповідальність за дії будь-яких своїх збройних сил, отже, Україна може звернутися до судів із позовами до росії про відшкодування заподіяної шкоди, у тому числі й екологічної, а також реалізувати процедуру притягнення росії до відповідальності в рамках спеціалізованих трибуналів, компенсувати спричинену шкоду з використанням інших спеціальних міжнародних інструментів, зокрема через створений Міжнародний реєстр збитків, завданих Україні агресією російської федерації.
Напрямки відповідальності терористів
Катастрофічна повінь, викликана руйнуванням греблі, і подальші можливі катастрофи матимуть безпрецедентні екологічні наслідки. Відповідальні сторони можуть бути притягнуті до відповідальності за шкоду довкіллю, заподіяну повінню, зокрема забруднення джерел води, руйнування екосистем і довгострокові екологічні наслідки.
Закони про екологічну відповідальність і міжнародні конвенції можуть бути підставою для отримання компенсації.
Повінь призвела до масових переміщень і можливої загибелі людей, що є порушенням основних прав людини. Переміщені особи мають право на відповідне житло, харчування та медичне обслуговування серед інших основних потреб. Жертви та їхні родичі мають право на правовий захист через внутрішні та міжнародні правозахисні механізми для притягнення винних до відповідальності й отримання відшкодування.
Техногенна катастрофа на Каховській ГЕС уже отримала попередню кримінально-правову кваліфікацію як екоцид і порушення законів і звичаїв війни. Сподіваємося, що в контексті війни в Україні ЄС у рамках висновку Європейського соціально-економічного комітету про право на здорове довкілля криміналізує дії росії відповідно до європейського законодавства. Зазначене допоможе посилити позицію України у притягненні агресора до відповідальності та запобіганні подібних екологічних катастроф у майбутньому.
Жертви руйнування греблі ГЕС і подальшої повені мають кілька можливих способів відшкодування збитків – як фізичних й економічних, так і моральних. Необхідно використовувати всі можливі юридичні інструменти та механізми для притягнення країни-терориста до відповідальності, отримання належної компенсації і відшкодування збитків.
Засоби юридичного захисту
1. Внутрішні засоби правового захисту. Потерпілі можуть скористатися засобами правового захисту в рамках правової системи України. Вони можуть подавати позови про компенсацію і відшкодування збитків на підставі відповідних законів, як-от деліктне право, право власності або закони про охорону довкілля.
Оскільки подання індивідуальних позовів у цьому разі буде неефективним (оскільки умисел, кошти, причини й загальні обставини завдання шкоди єдині для всіх жертв), оптимальним механізмом буде груповий позов, коли такі «однорідні» постраждалі об’єднують свої позовні вимоги. При цьому кожен отримує належну саме йому компенсацію за заподіяну саме йому шкоду.
Прикладом такої компенсації є справа за позовом Фонду подолання наслідків Васильківської трагедії про компенсацію збитків постраждалим у 2015 році від пожежі на нафтобазі в Київській області, коли винуватець виплатив суму в розмір $1 млн, яка була розподілена між більш ніж 2000 постраждалими.
Механізм групових позовів досить новий для України, хоча з метою компенсації шкоди постраждалим громадянам України, українському бізнесу та територіальним громадам, заподіяної військовою агресією росії, саме цим шляхом уже кілька місяців рухаються юристи та громадські діячі з ГО «24 Лютого», які об’єдналися в Юридичний Фронт 24/02 та впевнено рухаються до перемоги.
2. Виконання рішень українських судів за кордоном. У агресії винна не тільки рф як держава, і не тільки її збройні сили, політичне керівництво, депутатський корпус і пропагандисти, а й військово-промисловий комплекс, промислові та фінансові олігархи, «путінська мафія», яка розпалювала й спонсорувала цю війну і тепер отримує «оборонні» замовлення та прибутки на крові українців. Так, існує поняття державного суверенітету й дипломатичного імунітету, які поки що мають рф та її керівництво.
Але всі зазначені вище юридичні та фізичні особи мають гігантські активи за межами росії та України, які можна конфіскувати тільки або змінивши національне законодавство, або за рішенням місцевого суду в тому числі шляхом визнання рішення українського суду місцевим судом. Саме в цьому й може полягати такий собі «лайфхак» або «ключ» до забезпечення справедливості для всіх жертв.
3. Закони про екологічну відповідальність і міжнародні конвенції. Катастрофічна повінь внаслідок руйнування греблі має найсерйозніші (можливо, і безпрецедентні) екологічні наслідки.
Жертви можуть використати правові можливості, засновані на законах про екологічну відповідальність і міжнародних конвенціях. Ці правові рамки часто передбачають механізми для отримання компенсації та відшкодування збитків довкіллю, заподіяних такими подіями.
Серед прикладів може бути Конвенція Еспо 1991 року або національні закони про охорону навколишнього середовища, які допускають цивільні позови, пов’язані із заподіянням шкоди довкіллю. В українському праві особлива роль у цьому відведена екологічним неурядовим організаціям. Груповий позов може бути ініційований Неурядовою громадською організацією (НГО) в інтересах та на захист прав певного кола осіб (своїх членів), або громадських інтересів. Громадська організація має право звернутися до суду з позовом про захист прав та інтересів групи осіб та представляти їхні інтереси у суді, без їх процесуальної участі у розгляді справи. Основними критеріями для звернення з груповим позовом (class action) є факт порушення прав значної кількості осіб певними негативними чи протиправними діянням або подією (забруднення, аварія чи екологічна катастрофа), наявність доказів щодо відповідного порушення, а також можливість на захист й представництво цих прав згідно статутних завдань НГО.
4. Міжнародні правозахисні механізми. Жертви можуть також домагатися справедливості та відшкодування збитків через міжнародні правозахисні механізми. Україна є учасником різних міжнародних договорів із прав людини, як-от Міжнародний пакт про громадянські й політичні права (МПГПП) і Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права 1966 року (МПЕСКП).
Окремі особи або їхні групи, які постраждали від руйнування греблі та повені, можуть подавати скарги й вимоги до відповідних договірних органів із прав людини, як-от Комітет з прав людини ООН або Комітет з економічних, соціальних та культурних прав ООН.
5. Дипломатичні та політичні канали. Україна може задіяти доступні дипломатичні та політичні канали для відшкодування збитків жертвам. Український уряд уже веде та продовжуватиме вести перемовини, дипломатичний діалог і вноситиме дипломатичні протести, щоб притягнути до відповідальності винних осіб.
Жертви також можуть звернутися за підтримкою і допомогою до міжнародних організацій, регіональних органів (наприклад, до учасників Бухарестської Конвенції про захист Чорного моря від забруднення 1992 року) або інших країн, аби чинити тиск на відповідальні сторони й домогтися компенсації або гуманітарної допомоги для постраждалих районів.
6. Міжнародний кримінальний суд (МКС). Після встановлення доказів того, що руйнування греблі було навмисним військовим злочином або злочином проти людяності, жертви можуть розглянути можливість домогтися справедливості через Міжнародний кримінальний суд. МКС має юрисдикцію щодо серйозних міжнародних злочинів, у тому числі дій, вчинених під час збройних конфліктів.
Україна 2000 року підписала Римський статут, яким було започатковано МКС, проте не ратифікувала його. У будь-якому разі важливо зазначити, що для здійснення юрисдикції МКС мали б бути дотримані численні юрисдикційні та процесуальні вимоги.
7. Міжнародне гуманітарне право. Коли буде встановлено, що руйнування греблі порушило міжнародне гуманітарне право, Україна може розглянути можливість подання позову проти винних сторін.
Це може включати взаємодію з міжнародними органами, як-от Організація Об’єднаних Націй, або регіональними організаціями, щоб привернути увагу до порушення законів, і на правові наслідки для винних.
Країна-терорист має заплатити за все
Кожен наведений напрямок має свої власні процедури, вимоги та потенційні результати.
Разом із цим, зрозуміло, що завданням держави насамперед буде відновлення енергетичної, транспортної та соціальної інфраструктури, а до відшкодування збитків невеликим бізнесам і простим громадянам «руки дійдуть» не дуже швидко.
Водночас у праві щодо довкілля існує принцип «забруднювач платить за все». У цьому випадку за всю шкоду та збитки заплатить переможений. А хто програв цю війну – ми вже давно знаємо.
Джерело: Мind.ua