Збереження довкілля – спільна справа, вважають учасники Форуму з екології та сталого розвитку

Друга сесія Форуму з екології та сталого розвитку відбулася у формі дискусії на тему «Екологічна роль: зелене світло», під час якої експерти обговорили питання екологічної відповідальності бізнесу та ефективного контролю за виконанням природоохоронного законодавства з боку держави. Модератором дискусії став Павло Куфтирєв, керуючий партнер ЮК GRECO.

Забезпечити сталість розвитку

Під час онлайн-включення Олег Бондаренко, голова Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування, зазначив, що тема сталого розвитку, безумовно, повинна розглядатися на всіх дискусійних майданчиках. Їй мають приділяти увагу не лише бізнес та державні установи, але й суспільство та кожен громадянин.

Суспільство повинно усвідомлювати, що таке сталий розвиток та як його складники корелюють між собою, наскільки важливим у концепціях сталого розвитку є екологічний складник. Тож спікер висловив переконання, що концепція сталого розвитку сформована саме для збереження довкілля, яке ми маємо передати нашим нащадкам. Інші складники також важливі, проте у своїй сукупності вони забезпечують лише розвиток, а от сталість – це те, що ми маємо побачити через покоління.

Від сьогоднішніх дій щодо вибору напряму розвитку економіки, інфраструктури, підходів до здоров’я нації та збереження екосистем, зменшення впливу промисловості на довкілля залежить, чи вдасться нам досягти сталого розвитку. Принагідно Олег Бондаренко повідомив про законотворчу діяльність членів очолюваного ним комітету та висловив упевненість, що розвиток нашої економіки буде неухильним, а природних ресурсів для цього буде достатньо, Верховна Рада забезпечить необхідні для цього законодавчі інструменти. Він анонсував проведення у грудні 2021 року комітетських слухань на тему «Чисте довкілля – шлях до здорової нації в Україні».

Проблеми якості питної води

Проблемі якості питної води був присвячений виступ Владислави Магалецької, голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів. Вона розповіла про структуру та коло функцій очолюваної нею установи. Порівнюючи стандарти якості питної води в Україні та Євросоюзі, спікер наголосила:

  • у чинних Державних санітарних правилах і нормах відсутні 9 показників безпечності та якості питної води, передбачені Директивою 98/83/ЄС, та 14 показників, що є в Директиві 2020/2184/ЄС;
  • в Україні в питній воді не досліджуються бромати, хлорати, акриламід, вінілхлорид тощо;
  • вимоги до вмісту деяких речовин у питній воді в Євросоюзі жорсткіші у 100 разів порівняно з українськими.

Виходом із такої ситуації може стати внесення змін до законодавства, які б дали нормативну базу для більш жорсткого контролю якості питної води.

Наразі Міністерство охорони здоров’я разом із Міністерством екології розробляють нові стандарти якості води, відповідно до яких уся вода, яка нині вважається питною, перейде в розряд технічної. Владислава Магалецька повідомила:

  • наразі в Україні контролюється 63126 об’єктів водопостачання,
  • з них лише 16,3% – об’єкти централізованого водопостачання,
  • з початку року перевірено 10133 об’єкти,
  • порушення були виявлені на кожному другому об’єкті.

Говорячи про забезпечення питною водою закладів освіти, вона наголосила, що кожен десятий заклад не має доступу до централізованого водопостачання. Для виправлення ситуації, на думку очільниці Держпродспоживслужби, необхідно:

  • максимально адаптувати законодавство України до європейських норм;
  • провести модернізацію мереж водопостачання;
  • встановити дієві засоби контролю та збільшити відповідальність за порушення, що стосуються захисту водойм;
  • провести реформу лабораторій.

Головне – здоров’я 

Про медичну екологію, захист екологічних прав людини та права на охорону здоров’я говорила у своїй доповіді Ірина Сисоєнко, заступник директора ДУ «Інститут медицини праці ім. Ю.І. Кундієва НАМН України», заслужений юрист України, народний депутат VII скликання. Описуючи найбільш поширені проблеми зі здоров’ям українських громадян, вона наголосила

  • на важливості визначити та усунути причини такого становища,
  • на питаннях профілактики захворюваності, частина яких лежить в площині екологічної безпеки.

Спікер відзначила зростання екологічної свідомості суспільства і чинники, які впливають на довкілля та здоров’я людини, якість її життя. За словами пані Сисоєнко, медична екологія відстежує вплив фізичних, хімічних та біологічних факторів на здоров’я.

Дослідження, які проводить Інститут медицини праці, відзначають зростання кількості забруднювачів довкілля. Це, на думку спікера, пов’язано з роботою промислових підприємств.

У Європі ці підприємства вже б давно закрили, проте в Україні низька екологічна відповідальність бізнесу, тож на територіях, де сконцентровано підприємства вугільної, нафтопереробної, цементної промисловості, більшість і жителів, і працівників мають певні захворювання.

Ірина Сисоєнко вважає, що причинно-наслідковий зв’язок між набутими професійними захворюваннями та хворобами населення, яке проживає на території діяльності підприємств, має зацікавити юристів, щоб забезпечити відшкодування шкоди здоров’ю та життю громадян, передбачене чинним законодавством. Позови зі встановлення взаємозв’язку між екологією та захворюваністю вже з’являються і стають важливою частиною роботи юристів, а профільний інститут готовий надати експертну оцінку доказової бази.

Небезпека відходів

Про стан управління небезпечними відходами йшлося у виступі Наталії Костяної, експерта у сфері екологічного права, к.ю.н. Спікер виділила три основні групи інтересів людини:

  • економічні,
  • соціальні,
  • екологічні.

Причому екологічні, на її думку, мають бути на першому місці.

Пані Костяна нагадала про 12-ту ціль сталого розвитку, оголошену Генеральною асамблеєю ООН у 2015 році, яка передбачає перехід до раціональних моделей споживання і виробництва.

Зокрема, йдеться про:

  • раціональне використання хімічних речовин та відходів упродовж усього їх життєвого циклу,
  • значне зменшення потрапляння таких речовин у повітря, воду, ґрунт,
  • зведення до мінімуму їх впливу на життя людей.

Також поставлено завдання суттєво зменшити утворення відходів, зокрема за допомогою їх переробки і повторного використання. За словами Наталії Костяної, управління небезпечними відходами передбачає перехід від лінійної економічної моделі до моделі циркулярної економіки замкнутого циклу. Минулого року в ЄС було розроблено план запровадження такої моделі, який передбачає подвоєння повторного використання відходів.

Угода про асоціацію України з ЄС передбачає певні кроки нашої держави з імплементації європейських норм, у тому числі й у питаннях управління відходами. Однак ця робота проводиться недостатньо інтенсивно. Як наслідок, обсяг небезпечних відходів в Україні, накопичених за час економічного розвитку, становить 5 мільярдів тон, ще 580 тисяч тон утворюються щороку. А утилізується з них лише 10%.

Принагідно спікер розповіла про розроблений законопроєкт щодо поводження з відходами, яким імплементовано відповідні європейські директиви та нормативи. Цей законопроєкт наразі пройшов перше читання.

Успіхи реформування екологічної галузі

Про реформування державного екологічного контролю у своєму онлайн-включенні розповів Дмитро Заруба, в.о. голови Державної екологічної інспекції України. Він висловив сподівання, що законопроєкт № 3091 буде ухвалений і дасть змогу здійснювати ефективний екологічний контроль, знаходячи баланс між державою та бізнесом. У держави є питання до діяльності суб’єктів господарювання щодо виконання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, захисту довкілля. Зокрема, це демонструють результати перевірок, які проводить Державна екологічна інспекція.

Поруч із підприємствами, які модернізуються задля вирішення проблем із забрудненням довкілля, є підприємства, які ігнорують ці питання. Причиною цього він вважає:

  • низькі штрафи,
  • низький рівень розрахунків заподіяної шкоди,
  • проблеми із судовою системою, яка ухвалює рішення не на користь держави.

Відповідальність у сфері екології

Про кримінально-правові наслідки екологічних правопорушень, вчинених суб’єктами господарювання, йшлося у виступі Катерини Пономаренко, адвоката АО MITRAX. Доповідач наголосила, що чинним кримінальним законодавством не передбачено відповідальності за злочини проти довкілля, вчинені юридичними особами. Порушення проти довкілля здебільшого визначаються як проступки та нетяжкі злочини. Вони становлять лише 1% від усього масиву правопорушень.

Згідно з чинним законодавством до кримінальної відповідальності можна притягнути лише службових осіб, а видами покарання, передбаченими за такі злочини, є:

  • штрафи,
  • позбавлення права обіймати певні посади,
  • в окремих випадках – позбавлення волі.

Така ситуація, на думку Катерини Пономаренко, не сприяє профілактиці порушень екологічних норм підприємствами. Припинити їх чи запобігти заходами кримінально-правового характеру неможливо. Водночас саме кримінально-правова відповідальність давала б змогу запобігти вчиненню злочинів проти довкілля. Спікер проаналізувала наявну судову практику з цього питання та зазначила, що випадки притягнення до відповідальності службових осіб є поодинокими. Взагалі відсутні вироки за статтями 237, 238, 243, 244, 250, а за іншими статтями, які передбачають порушення природоохоронного законодавства, вироків одиниці.

Мінімізувати ризики

Екологічний комплаєнс — must have відповідального бізнесу, вважає Іванна Олещенко, юрисконсульт ГК «Хенкель в Україні», к.ю.н. Вона зазначила, що, за прогнозами вчених, у 2050 році на Землі проживатиме 9 мільярдів людей. Водночас ресурси планети обмежені, а підприємства чинять значний негативний вплив на довкілля. Тому завдання, яке стоїть перед всіма без винятку суб’єктами господарювання, особливо перед тими, в розпорядженні яких є виробничі потужності, – мінімізувати негативний вплив на довкілля.

Екологічний комплаєнс є основним складником сталого розвитку.

Його завдання:

  • зменшення впливу на довкілля,
  • забезпечення корпоративної соціальної відповідальності,
  • дбайливе використання ресурсів.

Іванна Олещенко переконана, що дотримання вимог екологічного комплаєнса сприяє:

  • позитивному іміджу підприємства,
  • залученню нових клієнтів і споживачів.

Натомість порушення призводять до:

  • зайвих витрат сировини,
  • понаднормових шкідливих викидів,
  • штрафів,
  • витрат на суди,
  • а також витрат на відновлення довкілля,
  • компенсації заподіяної шкоди.

Таким чином, екологічний комплаєнс сприяє мінімізації ризиків. Принагідно пані Олещенко поділилася досягненнями ГК «Хенкель в Україні» у питаннях збереження довкілля та економії природних ресурсів.

Оцінка впливу на довкілля

Про оцінку впливу на довкілля як необхідний елемент сталого розвитку говорив у своєму виступі Дмитро Мормуль, голова асоціації «Експерти з оцінки впливу на навколишнє середовище». Він зазначив, що сталий розвиток України та приєднання до європейського зеленого курсу неможливі без якісних процедур ухвалення рішень щодо проєктів, які можуть загрожувати довкіллю або здоров’ю людей.

Відповідну процедуру було передбачено у 2017 році з ухваленням Верховною Радою України Закону «Про оцінку впливу на довкілля». Утім, за чотири роки дії закону:

  • не були розроблені стандарти оцінки;
  • існують лише загальні методичні рекомендації, які містять занадто багато вимог, що суттєво подовжує строки їх запровадження суб’єктами господарювання;
  • відсутні вимоги до компаній або спеціалістів, які роблять оцінку впливу на довкілля, та їх реєстр;
  • значно ускладнено контроль над якістю виконуваних робіт.

На думку Дмитра Мормуля, потрібен також післяпроєктний контроль, адже існують прецеденти відкликання зробленої оцінки впливу на довкілля через суд.

Відходи як джерело доходу

Історією екоуспіху українського бізнесу поділилася з учасниками форуму Ольга Пашуля, менеджер департаменту з питань змін клімату та екології ДТЕК. Говорячи про циркулярну економіку, вона зазначила, що сьогодні світ «круговий» лише на 8.6%, хоча лише 2 роки тому цей показник становив 9.1%.

Спікер відзначила як тренди:

  • високий рівень видобування та споживання ресурсів,
  • рівень повторного використання та переробки, зростає (але повільно).

Спікер переконана, що кругова економіка забезпечує системний підхід до досягнення безпечного та справедливого простору. Забезпечити потреби людей, не перетинаючи межі планети, можна шляхом:

  • проєктування товарів без утворення відходів,
  • використання продуктів та матеріалів якомога довше,
  • відновлення природних систем.

Значна частина втрачених на сьогодні промислових відходів могла слугувати сировиною для інших галузей.

Ольга Пашуля навела приклади успішного використання відходів у європейських країнах та досвід власної компанії з використання відходів у дорожньому будівництві. На її думку, для подальшого розвитку цього напряму необхідно:

  • розробити державну політику циркулярної економіки;
  • запровадити економічні стимули для заохочення впровадження нових технологій;
  • запровадити сталі публічні закупівлі;
  • забезпечити впровадження необхідної регуляторної бази.